Імунодефіцит у кішок: причини, симптоми і лікування

Вірусний імунодефіцит у кішок (котячий СНІД, ВІК) - інфекція, яка вражає імунну систему вихованців. Характерних симптомів у цього захворювання практично немає, що значно ускладнює його діагностування в домашніх умовах. При правильному лікуванні, призначеним ветеринарним лікарем, кішка живе з імунодефіцитом близько 7-10 років. Господарю домашнього вихованця необхідно ознайомитися з основними ознаками хвороби і дізнатися, чи небезпечний котячий вірус СНІДу (FIV) для людей.

1 Особливості захворювання

Інформація про ВІК з`явилася ще в 90-х роках минулого століття, коли в одному з розплідників Сполучених Штатів стався спалах невідомої хвороби. На сьогоднішній день котячий СНІД є поширеним інфекційним захворюванням.

Збудників котячого і людського імунодефіциту відносять до одного роду лентивирусов, що належать до сімейства ретровірусів. Вони здатні знищувати клітини крові, що забезпечують неспецифічний імунітет. Це значно знижує захисну функцію організму вихованця. Виявляють вірус найчастіше в крові і слині кішки.

Найбільш схильні до поразки вірусом імунодефіциту літні тварини та вихованці, які мають вільний доступ на вулицю.

Найчастіше зараження кішок відбувається через укуси різних комах. Це інфекційне захворювання здатне передаватися і статевим шляхом. До маленьким кошенятам вірус потрапляє від кішки через материнське молоко.

Збудник котячого імунодефіциту вкрай чутливий до температурного режиму. Активність вірусу при температурі від +18 до +25 градусів зберігається аж до 4 днів, а при +60 градусах за Цельсієм він гине вже через півгодини.

2 Симптоми

Котячий СНІД відрізняється тривалим інкубаційним періодом. Нерідко після зараження проходить кілька років, перш ніж у тварини виявляються перші симптоми хвороби. Зовні чотириногий улюбленець виглядає абсолютно здоровим, але є переносником вірусу імунодефіциту.

Цю інфекційну хворобу поділяють на кілька стадій. Перша, гостра фаза ВІК починається приблизно через 30 діб після інфікування. У цей період у кота починає поступово підвищуватися температура тіла і збільшуватися лімфатичні вузли. Зміни спостерігаються і в поведінці вихованця: він стає апатичним, млявим. Оскільки симптоматика виражена неяскраво, захворювання довгий час протікає приховано і переходить в хронічну форму.

Поступово, на другій стадії, у тварини значно знижується захисна функція організму і з`являються загальні ознаки, які легко переплутати з симптомами інших патологій. Визначити котячий СНІД в домашніх умовах практично неможливо. Нерідко навіть у ветеринарного лікаря не виходить відразу поставити вихованцеві точний діагноз.

На наступній стадії хвороби, яку можна порівняти з синдромом набутого імунодефіциту у людей, у кішок з`являються такі симптоми:

• діарея;
• запалення в порожнині рота кішки;
• поява отиту;
• розвиток бронхіту або ларингіту;
• виникнення шкірних захворювань;
• значне зниження ваги;
• розвиток хвороб очей;
• різке зниження або повна відсутність апетиту.

У вихованців в зрілому віці на тлі СНІДу значно збільшується ризик розвитку онкологічних захворювань.

3 Лікування вірусного імунодефіциту

FIV є невиліковною хворобою, тому стандартної схеми терапії не існує. Після проведення обстеження і визначення стадії захворювання ветеринарний лікар розробляє підтримуючу терапію в індивідуальному порядку. Хворому тварині показаний курс антибіотикотерапії в комплексі з гормональними препаратами.

Найчастіше ветеринари рекомендують використовувати і противірусні засоби. Ефективний Зидовудин, який призначений для ВІЛ-інфікованих людей. Це засіб підвищує імунітет і покращує загальний стан вихованця. Але протягом тривалого часу застосовувати його не рекомендується, оскільки у тварини з`являються такі побічні ефекти, як блювота і анемія. При цьому скасування препарату призводить до активізації вірусу і значного погіршення стану кішки.

Якщо на тлі прийому Зидовудина розвинулася анемія, то вихованцеві необхідна додаткова терапія. Ветеринари рекомендують проводити лікування Епокрін або Ерітростімом. Приймати ці препарати можна протягом тривалого часу, оскільки небажаних ефектів у них не спостерігається.

Менш ефективним засобом, які не мають побічних реакцій, є Вірбаген Омега. Дозування препаратів призначає ветеринарний лікар, а господареві необхідно возити кота раз в місяць в клініку для здачі аналізу крові.

При котячому СНІД, як і при будь-якій іншій інфекційної хвороби, показаний прийом імуномодуляторів. Ветеринари найчастіше рекомендують використовувати Ронколейкин, Ріботан, Амандин або Глікопін. Крім використання медикаментозної терапії та дотримання всіх рекомендацій лікаря, господареві необхідно забезпечити хворому вихованцеві належний догляд в домашніх умовах, який полягає в наступному:

• ізоляція зараженої кішки від інших тварин в будинку;
• обов`язкова кастрація вихованця;
• регулярний огляд ротової порожнини, вовняного і шкірного покриву;
• збалансоване харчування, що допомагає підтримувати імунітет тваринного на належному рівні;
• зміст кішки виключно в приміщенні;
• виключення з раціону сирого м`яса, молока і риби;
• огорожу від стресу.

Оскільки на тлі вірусного імунодефіциту у кішки нерідко розвиваються вторинні інфекції, рекомендується також періодично возити її на профілактичні огляди до ветеринарної клініки.

Оскільки обидва віруси видоспецифічні, тобто здатні існувати тільки на представниках свого виду, котячий СНІД не передається людині.