Мікоплазмоз у собак: симптоми і лікування

Мікоплазмоз - умовно-патогенна інфекція, викликана мікоплазмами - не бачимо неозброєним оком, одноклітинними мікроорганізмами з класу Mollicutes ( «мягкокожіе»), роду Mycoplasma.

Мікоплазми - клітинні паразити, за своєю будовою вони позбавлені жорсткої клітинної стінки, тому мають пластичністю і здатністю вільно проходити через бактеріальні фільтри здорових клітин. Стійкі до впливу деяких антибіотиків пеніцилінового ряду, що вкрай ускладнює процес лікування.

Схожість із здоровими клітинами організму дає інфекції можливість довгий час залишатися непоміченим для імунітету. Здатні долати імунний контроль і, таким чином, можуть викликати в організмі носія патологічні зміни.

Локалізується паразит на слизових поверхнях дихальних шляхів, сечостатевої системи і шлунково-кишкового тракту тваринного.

Більше 80% тварин є носіями інфекції, але тільки у 10% інфекція проявляється протягом життя.

Набольшая схильність собак до мікоплазмозу спостерігається при ослабленій імунній системі організму тварини, викликаної поганими умовами утримання і неправильним годуванням, вагітністю, перенесеним стресом.

Мікоплазми через свого виключно невеликого розміру генома просто не мають можливості синтезувати для свого зростання потрібні речовини і можуть існувати тільки як паразити, тому в природі вони тісно взаємопов`язані з іншими бактеріями і мікроорганізмами. Вони можуть перебувати де завгодно: у воді, ґрунті, рослинах, на одязі людини.

Мікоплазми роками живуть в організмі собаки: ніяк не проявляючи себе і не завдаючи носію шкоду. Їх нерідко виявляють і у цілком здорових тварин. Практично мікоплазмоз, може заразитися будь-яка собака, і неважливо, де був проведений вигул вихованця, який вік собаки і його порода.

Симптоми мікоплазмозу у собак мають стерту, приховану форму, ознаки інфекції дуже схожі на прояв інших захворювань, тому практично неможливо встановити точно - коли відбулося зараження тваринного.

Шляхи зараження мікоплазмозом:

• Харчовий або водний.
• Повітряно-крапельний.
• статевий.
• Контактний або контактно-побутовий.
• родовий.

Визначити захворювання можна за зовнішніми ознаками.

Захворювання, причиною яких можуть бути мікоплазми:

• поразка очей (Кон`юнктивіт, набряк століття, гнійні і серозні виділення, сльозоточивість).
• хвороби верхніх дихальних шляхів (Пневмонія, риніт, кашель, застуда);
• хвороби сечостатевої системи (Уретрит, простатит, цистит, нефрит, вагініт, ендометрит);
• суглобові інфекції (Хронічний фібринозно-гнійний поліартрит, тендосиновіт) розвиваються в результаті поширення мікроорганізмів з вогнищ активної або латентної інфекції зі слизових оболонок дихальних шляхів, сечостатевого тракту, кон`юнктиви;
• мікоплазменний артрит - руйнування суглобного хряща, суглобова поверхня уражається ерозією;
• хвороби опорно-рухового апарату (Артрит, артроз);
• захворювання шкіри (Екзема, дерматит).

Також мікоплазмоз у собак часто призводить до патологій внутрішніх органів організму, у вагітних сук - до внутрішньоутробного ураження плода, порокам його розвитку, викиднів, мертвонародження цуценят.

У період зниження імунітету або в силу інших провокуючих чинників, інфекція переходить в гостру форму - собака втрачає апетит, накульгує черзі, то на одну, то на іншу ногу, насилу пересувається.

Симптоми і ознаки мікоплазмозу:

• Кон`юнктивіт (гнійні виділення з очей, набряк повік, сльозотеча, почервоніння повік).
• Підвищення температури, лихоманка, риніт.
• Розлад шлунково-кишкового тракту, нудота, блювота.
• Шкірні висипання, алергічні реакції, екзема, дерматит, нариви.
• Біль у черевній порожнині, кістках і суглобах, симптоми загальної інтоксикації організму.
• Раптова кульгавість черзі на різних кінцівках, небажання рухатися.
• Посилене серцебиття, постійна спрага при відсутності апетиту.

Лікування мікоплазмозу у собак

Лікувати мікоплазмоз потрібно обов`язково навіть в тому випадку - коли господар вихованця знає про наявність захворювання у собаки, але немає абсолютно ніяких проявів інфекційного захворювання.

Основна група лікувальних препаратів при інфекції - антибіотики тетрациклінового ряду (левоміцетин, Тилозин, Доксициклін), макроліди і фторхінолони. При виборі препаратів загального та місцевого дії ветеринар керується як результатами аналізів, так і індивідуальними особливостями собаки.

Курс прийому антибіотиків здійснюється строго за призначеною лікарем схемою і займає від 7 до 10 днів. Місцеве застосовують назальні і очні краплі, в разі розвитку дерматиту - протимікробні засоби.

На тлі лікування антибіотиками, часто виникають грибкові інфекції. Для профілактики розвитку призначають протигрибкові засоби (флуконазол).

Оскільки при микоплазмозе зазвичай знижений імунітет, ветеринарним лікарем призначається терапія, спрямована на зміцнення імунного статусу собаки.

На час лікування рекомендується утриматися від в`язки тваринного.

Після завершення курсу лікування необхідно пройти контрольне бактеріологічне обстеження вихованця і тільки в тому випадку, коли результат дослідження негативний, можна вважати що вихованець вилікувався від мікоплазмозу.

Для профілактики інфекції потрібно:

• Створення гідних умов утримання собаки.
• Відсутність контакту з можливо зараженими тваринами (кішками, собаками, мишами і щурами).
• Суворе дотримання графіка щеплень і обробки від паразитів, що сприяє зміцненню імунітету собаки.
• Відсутність стресу та переохолодження організму вихованця.